Микола Миколайович Бенардос

    Микола Миколайович Бенардос (1842–1905) – всесвітньо відомий винахідник, творець електричного дугового зварювання – народився  8 липня 1842 року на півдні України. Навчався у Київському університеті та Петровській землеробській та лісній академії у Москві (майбутній Тімірязєвці).
    Починаючи з 1865 року Бенардос запатентував більше двох сотень винаходів і проектів (в галузі залізничного і водного транспорту, в енергетиці, акумуляторобудуванні, сільському господарстві, побутовій техніці, військовій справі).
    У 1882 році він запропонував винайдений ним «спосіб з’єднання і роз’єднання металів безпосередньою дією електричного струму».
    Бенардосу належить пріоритет у винаході зварювання опосередковано діючою дугою, зварювання у струмені газу, дугового зварювання як у звичайних умовах, так і під водою, електролітичного способу покриття великих поверхонь шаром міді.
     Він винайшов «спосіб електричного паяння розжарюванням», створив вугільні електроди найрізноманітніших форм, а потім комбіновані з вугілля і металу.
    М.М. Бенардос запропонував власний проект перетворення водяної енергії в електричну: йому належить один з перших проектів гідроелектростанції змінного струму на р. Неві (1892).
    Значення для людської цивілізації відкриття М.М. Бенардоса, яке пізніше вдосконалив на Пермських гарматних заводах інженер М. Славянов, було таким великим, що через ціле століття, у 1981 році, ця подія за рішенням ЮНЕСКО відзначалась світовим співтовариством, а у Фастові Київської області, де помер М.М. Бенардос, йому встановили пам’ятник.

Відео: Микола Бенардос

Блез Паскаль

Блез Паскаль народився 19 червня 1623 року в місті Клермон-Ферран (Франція). З ранніх років утворенням Блеза займався його батько Етьєн. Вперше Блез здивував свого батька, коли, будучи ще зовсім хлопчиком, самостійно довів 32-ю теорему Евкліда про суму кутів в трикутнику, причому, абсолютно не знаючи навіть назви геометричних фігур.

У 19 років молодий Паскаль був одержимий ідеєю створення лічильної машини, щоб полегшити батькові стомлюючий процес підрахунків. Протягом 10 років Блез створив близько 50 модифікацій такий лічильної машини. Незважаючи на те, що вона так і не принесла йому доходів, принцип пов'язаних коліс, який впровадив Паскаль, став класикою для всіх арифмометрів на 300 років.

У 1647 році Паскаль винайшов гідравлічний прес. У цьому ж році він затвердив основний закон гідростатики, яким підтвердив здогади про існування атмосферного тиску, раніше висловлені Торрічеллі.

Пристрасть до азартних ігор призвела до того, що Блез Паскаль почав закладати основи теорії ймовірностей, свою працю він збирався назвати «Математика випадку». Але 24 листопада 1654 року Паскаль, за його словами, пережив містичне осяяння згори, після якого перестав займатися наукою, присвятивши всього себе літературі. Він направляє своє перо на захист «вічних цінностей», здійснює паломництво по паризьким церквам (він обійшов їх всі).

Його здоров'я, слабке з самого дитинства, різко погіршується до 1662 року. Блез Паскаль помер 19 серпня 1662 року в хворобливих муках.

Після смерті Блеза друзі знайшли цілі пачки записок, перев'язаних мотузкою, які були ними розшифровані і видані книгою під назвою «Думки». В основному вони присвячені взаєминам Бога і людини, а також апологетиці християнства. «Думки» увійшли в класику французької літератури, а Паскаль став єдиним у новій історії великим літератором і великим математиком одночасно.

На честь видатного вченого були названі одиниця вимірювання тиску, мова програмування і кратер на Місяці. 

Джерело: Альманах визначних подій

Відео: Блез Паскаль та атмосферний тиск

Леонардо да Вінчі

    Леонардо ді сер П'єро да Вінчі народився 15 квітня 1452 року в селищі Анкіано поблизу Вінчі, недалеко від Флоренції.
    Батько Леонардо був нотаріусом, а мати — простою селянкою. На шлюб з коханим мати не могла розраховувати — батько хлопчика незабаром одружився на багатій і знатній дівчині.
    Леонардо було 3 роки, коли батько забрав його до себе, що було цілком  законно того часу. Спроби долучити сина до сімейної справи були безуспішні: Леонардо не цікавили закони суспільства. Зате були помічені його здібності художника — і батько відправив його вчитися в кращу майстерню Тоскани, до живописця Андреа дель Верроккьо.
     В майстерні художника Леонардо пробув недовго: одна  із спільних робіт з учителем показала настільки явну перевагу учня, що Верроккьо за переказами назавжди закинув малювання.
    Сьогодні Леонардо відомий у першу чергу як художник. Його пензлю належать «Мадонна Літа», «Дама з горностаєм», і найвідоміша у світі картина, неперевершена «Мона Ліза» (Джоконда) ... 
    Леонардо віддавав живопису не дуже багато часу, тому кількість його робіт не така й  велика.
    Він вивчав природу, прагнув охопити принципи реалізму, закони сприйняття — і вивів живопис на якісно інший щабель. Він не брав участі у теоретичних дискусіях і суперечках — він просто творив шедеври ...
     Завдяки Леонардо лінія малюнка отримала право на розмитість, пом'якшилися кольорові контрасти, малюнок і реальність стали ближче, але й таємничіші. І сьогодні йде нескінченний потік відвідувачів до Лувру, де зберігається портрет Джоконди, щоб поглянути на безсмертний твір майстра. "Вітрувіанська людина".
     Втім, сам майстер вважав себе не художником, а вченим та інженером. Його «Вітрувіанська людина» і досі служить ідеалом пропорцій не тільки людського тіла, але і Всесвіту в цілому.
     Йому належать винаходи парашута, велосипеда, прототипу танка, прожектора, катапульти ...
     Безліч інших інженерних задумів відображені в начерках, малюнках, кресленнях і ескізах майстра.
     Він був мислителем і визнавав єдиним критерієм істини досвід, наведений до наочного вигляду. Він заперечував порожні схоластичні міркування. Він був амбідекстром, володіючи лівою і правою рукою однаково талановито. Відомі його заняття і музикою, і кулінарією ...
    Не дарма кажуть, що талановита людина талановита у всьому.
    А він був у всьому геніальний ...
    У 1516 році Леонардо за запрошенням французького короля оселився в його замку Кло-Люсе, в офіційному званні першого королівського художника, інженера і архітектора. За що отримував річну ренту в тисячу екю.
    У Франції Леонардо майже не малював, але майстерно займався організацією придворних свят, плануванням нового палацу в Роморантане при задуманому зміні річкового русла, проектом каналу між Луарою і Соной. За два роки до смерті у Леонардо серйозно погіршився стан здоров'я.
     2 травня 1519 Леонардо да Вінчі помер в оточенні учнів і своїх шедеврів в Кло-Люсе. Він був похований в замку Амбуаз. На могильній плиті був вибитий напис: «У стінах цього монастиря покоїться прах Леонардо да Вінчі, видатного художника, інженера і архітектора Французького королівства». 
    Основним спадкоємцем майстра був супроводжуючий Леонардо учень і друг Франческо Мельци, який в наступні 50 років залишався головним розпорядником спадку великого творця, що включав крім картин інструменти, бібліотеку та не менше 50 тисяч оригінальних документів на різні теми, з яких до наших днів збереглася лише третина.
Джерело: Альманах визначних подій.

Відео: Леонардо да Вінчі

Шкала Фарангейта

      Шкала Фарангейта — температурна шкала, що використовується для ненаукових цілей у США та кількох інших країнах. Градус Фаренгейта дорівнює 5/9 градуса Цельсія. Температура в градусах Фаренгейта позначається °F.
      Цю шкалу запропонував у 1724 році німецький дослідник Даніель Габріель Фаренгейт.
      Фаренгейт був першим, хто почав виробляти термометри, калібруючи їх так, щоб різні термометри показували однакову температуру. Для цього йому були потрібні реперні точки, які можна було б відтворювати за бажанням. Фаренгейт запропонував три точки. Першою точкою він вибрав температуру суміші льоду і хлориду амонію, взявши її за нуль. Друга точка — точка замерзання води, а третя точка — температура людського тіла. Температуру замерзання води Фаренгейт визначив у 32 градуси, а нормальну температуру людського тіла втричі більшою — 96 градусів. Пізніше, помітивши, що різниця між точками точка кипіння та замерзання води при нормальному атмосферному тиску становить близько 180 °F, інші вчені дещо змінили величину градуса, так, щоб ця різниця становила точно 180 °F. При такій величині градуса нормальна температура людського тіла становить 98,6 °F.

      До 60-их років 20-го століття шкала Фаренгейта використовувалася у всіх англомовних країнах. Однак більшість з цих країн перейшла до використання шкали Цельсія, і в наш час градус Фаренгейта залишається у побутовому вжитку практично тільки в Сполучених Штатах Америки. У науці шкала Фаренгейта не вживається, поступившись шкалі Кельвіна.

Відео: Шкала Фаренгейта.


Відео: Шкала температур.

Рене Реомюр

      Рене Антуан Реомюр народився 28 лютого 1683 року у Ла-Рошелі, у сім'ї нотаріуса. Здобув освіту у школі єзуїтів у Пуатьє. З 1699 року Рене вивчав право і математику в університеті Бурже. З 1703 року він продовжив вивчення математики і фізики в Парижі. Потім опублікував три роботи з математики, після чого був прийнятий в члени Паризької Академії наук в 1708 році.
      Наукові праці Реомюр присвячені фізиці, математиці, хімічній технології, зоології та ботаніці. Рене також розробив спосіб виробництва матового скла.
      Реомюр був вченим-універсалом, що зустрічається дуже рідко. Його широта інтересів допомагала працювати на перетині абсолютно різних сфер знань. Наприклад, вивчаючи ос, Реомюр відкрив, що вони використовують для будівництва гнізда рослинні волокна, які після використання осами дуже схожі на картон. Реомюр прийшов до висновку, що папір можна виготовляти з деревини, а не тільки зі старого одягу, як це робили в Європі в той час. Коли він вивчав процеси замерзання речовин, зміг винайти новий метод приготування морозива, яке відрізнялося незвичайною м'якістю.
      У 1730 році описав винайдений ним спиртової термометр, який був по суті прототипом фізикохімічного приладу пікнометра, створеного Д.І. Менделєєвим в 1859 році.
      Опублікував кілька робіт, з яких найбільш відомі «Мистецтво перетворення ковкого заліза в сталь» і «Мистецтво зм'якшення литого чавуну».
      Але насамперед Реомюр був біологом: його шеститомник «Мемуари з природної історії комах» — зразок сумлінної наукової праці.
      Помер Рене Антуан Реомюр 17 жовтня 1757 року у Мені .

Альфред Нобель

180 років від дня народження
Альфред Бернард Нобель — шведський хімік, винахідник, підприємець і благодійник. На його честь названо синтетичний хімічний елемент нобелій.
Народився 21 жовтня 1833 р., Стокгольм, Швеція
Помер 10 грудня 1896 р., Санремо, Італія
Відео: Альфред Нобель і динаміт


Відео: Генії та лиходії. Альфред Нобель

Томас Едісон

 Геній - це 1% натхнення і 99% поту.
                                       Томас Едісон

   Томас Алва Едісон(англ. Thomas Alva Edison; 11 лютого 1847 Мілан, Огайо — †18 жовтня 1931) — американський вчений і винахідник: понад 4000 патентів.
    Більшість своїх винаходів зробив у лабораторії у Менло-Парк, Нью-Джерсі, в 1876—1887, включаючи створення лампи розжарювання в 1879. Створив систему розподілу електроенергії споживачам, телефон і фонограф.
     Едісон відрізнявся рідкою працьовитістю і завзятістю в експериментах. У 1879 році він разом з помічником просидів 45 годин поспіль у першій у світі вугільної нитки, вставленої в електричну лампу, а під час Першої світової війни майже 70-річний Едісон, задавшись метою у винятково короткий термін створити завод синтетичної карболової кислоти, беззмінно пропрацював 168 годин, не виходячи з лабораторії. З власноручних записів Едісона можна дізнатися, що, наприклад, по лужному акумулятору було пророблено близько 59 тисяч дослідів; 6 тисяч примірників різного роду рослин, головним чином очерету, перепробував Едісон як матеріал для нитки розжарювання вугільної лампи, зупинившись на японському бамбуку.

Відео: Томас Едісон