Жак-Етьєнн Монгольф'є

     Жак-Етьєнн Монгольф'є — молодший із двох братів, які створили повітряну кулю, — народився 6 січня 1745 року у Франції, в невеликому містечку Відалон-ле-Анноні (департамент Ардеш). Починав свою кар'єру як архітектор і домігся непоганих успіхів. Займався виготовленням паперу на підприємстві, що дісталося йому від батька, і був одним з перших, хто став випускати веленевий папір (цупкий папір вищого гатунку, виготовлений з ганчір'яної маси.
     Разом зі старшим братом Жак-Етьєнн брав участь у виготовленні першої повітряної кулі, яка була створена у 1782 році. Куля була невеликого розміру, зроблена з шовку. Це була модель майбутньої справжньої повітряної кулі.
     Вже через рік після перших випробувань, 5 червня 1783 року у Анноні вони вперше винесли свої експерименти на публіку, продемонструвавши політ безпілотної кулі, виготовленої з льону.
     19 вересня того ж року на кулі були запущені «пасажири» — баран, півень і качка. Вони благополучно приземлилися, протримавшись у повітрі 8 хвилин.      З цієї хвилини брати були удостоєні нагород, а всі повітряні кулі стали називатися «Монгольф'єри».
     І, нарешті, 21 листопада 1783 року відбувся перший в історії політ людини на літальному апараті. Першими повітроплавцями стали Пілатр де Розьє і маркіз д'Арланд. Наказом короля Франції самим творцям повітряної кулі було заборонено особисто брати участь у польоті. Політ пройшов благополучно: куля протримався в повітрі 25 хвилин і пролетів близько 9 км.
     Жозеф присвятив себе науковим дослідженням: винайшов парашут, гідравлічний таран, калориметр, гідравлічний прес. До речі, сам винахідник лише один раз піднявся на повітряній кулі, а його брат Етьєн – жодного разу.
     2 серпня 1799 року Жак-Етьєнн помер, а його брат продовжив свої наукові вишукування.

Фердинанд Цеппелін

     Фердинанд Цеппелін народився 8 липня 1838 року в Констанці (Баден).
     У 1854 році він закінчив військову академію в Людвігсбурзі, у 1857 році став офіцером німецької армії. Під час Громадянської війни в Америці 1861-1865 років Цеппеллін був військовим оглядачем. Потім брав участь в експедиції з вивчення ресурсів річки Міссісіпі і тоді ж у містечку Форт-Снеллінг (штат Міннесота) вперше піднявся в повітря на прив'язному аеростаті.
     Після повернення до Німеччини брав участь в австро-пруській (1866) і франко-пруській (1870-1871) війнах, дослужився до чину бригадного генерала. У 1891 році вийшов у відставку і зайнявся розробкою і випробуваннями дирижаблів.
     2 липня 1900 року відбувся перший успішний політ його апарату. Це був дирижабль жорсткої конструкції з металевим каркасом, обтягнутим тканиною; у відсіках всередині корпусу поміщалися балони з газом. У 1905 році був побудований другий дирижабль («цепелін», як стали називати дирижаблі його конструкції), а до 1914 — 25 апаратів; 6 з них були призначені для перевезення пасажирів і пошти, решту купило військове відомство.
     Військові дирижаблі Цеппеліна застосовувалися в першій світовій війні 1914-1918 рр
     Помер Фердинанд Цеппелін в Шарлоттенбурзі 8 березня 1917 року.

              

              Музей повітроплавання Цеппеліна 

   
     Найбільший дирижабль, названий «Граф Цепелін», був побудований в 1928 році вже після смерті конструктора. Обсяг цього гіганта склав 105 000 куб. м, довжина 236 м, найбільший діаметр 30,5 м, швидкість польоту 128 км / ч. На дирижаблі було п'ять моторів «Майбах» за 530 л.с. кожен. Він 11 разів перетнув Атлантику, а в 1929 році облетів навколо земної кулі, подолавши відстань 35 000 км за 301,5 льотних години.
Останній пасажирський дирижабль конструкції Цепеліна, «Гінденбург», був побудований в 1936 році і скоїв 63 польоту.

Микола Миколайович Бенардос

    Микола Миколайович Бенардос (1842–1905) – всесвітньо відомий винахідник, творець електричного дугового зварювання – народився  8 липня 1842 року на півдні України. Навчався у Київському університеті та Петровській землеробській та лісній академії у Москві (майбутній Тімірязєвці).
    Починаючи з 1865 року Бенардос запатентував більше двох сотень винаходів і проектів (в галузі залізничного і водного транспорту, в енергетиці, акумуляторобудуванні, сільському господарстві, побутовій техніці, військовій справі).
    У 1882 році він запропонував винайдений ним «спосіб з’єднання і роз’єднання металів безпосередньою дією електричного струму».
    Бенардосу належить пріоритет у винаході зварювання опосередковано діючою дугою, зварювання у струмені газу, дугового зварювання як у звичайних умовах, так і під водою, електролітичного способу покриття великих поверхонь шаром міді.
     Він винайшов «спосіб електричного паяння розжарюванням», створив вугільні електроди найрізноманітніших форм, а потім комбіновані з вугілля і металу.
    М.М. Бенардос запропонував власний проект перетворення водяної енергії в електричну: йому належить один з перших проектів гідроелектростанції змінного струму на р. Неві (1892).
    Значення для людської цивілізації відкриття М.М. Бенардоса, яке пізніше вдосконалив на Пермських гарматних заводах інженер М. Славянов, було таким великим, що через ціле століття, у 1981 році, ця подія за рішенням ЮНЕСКО відзначалась світовим співтовариством, а у Фастові Київської області, де помер М.М. Бенардос, йому встановили пам’ятник.

Відео: Микола Бенардос