Серед знаменних дат, які відзначаються в Україні, 28 червня посідає особливе місце.
У цей день 18 років тому Верховна Рада України, висловлюючи суверенну волю українського народу, ухвалила Конституцію — Основний Закон України.
Вперше у вітчизняній історії носієм суверенітету і єдиним джерелом влади було проголошено народ, а найвищою соціальною цінністю — людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, безпеку і недоторканність.
Сьогодні Конституція України є гарантом захисту прав громадян нашої держави, фундаментальним документом, який визначає їх основні права та обов’язки, а також зобов’язання держави перед кожною людиною неухильно дотримуватись та виконувати положення Основного Закону, надавати можливість для повноцінного суспільного та духовного життя.
Відео: День Конституції України
Сторінки
           
Показ дописів із міткою Україна. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Україна. Показати всі дописи
субота, 28 червня 2014 р.
понеділок, 28 жовтня 2013 р.
День визволення України від фашистських загарбників
      Друга світова війна принесла з собою таку безліч трагедій, віроломства і зруйнованих доль, що до цих пір все людство із сумом і гіркотою згадує про ті далекі події, які торкнулися практично всіх на нашій спільній землі. Є суд історії. Вже майже досконально вивчені всі масштаби цієї згубної війни. Її причини, її наслідки.
      Перемога. Це була перемога зі сльозами на очах. Це були сльози радості і одночасно сльози горя. Це не можна описати простими словами. Складні формулювання так само не підійдуть. Не можна висловити те, що відчували наші батьки і діди, матері і бабусі, на очах яких відбувався весь жах однієї з найкривавіших воєн на нашій планеті. Не можна висловити, але ми і не маємо права забути те, що розповідали нам свідки, які так чи інакше брали участь в цьому. Інакше це може повторитися. І ми говоримо: «Ніхто не забутий!», «Ніщо не забуто!».
      Перемога. Це була перемога зі сльозами на очах. Це були сльози радості і одночасно сльози горя. Це не можна описати простими словами. Складні формулювання так само не підійдуть. Не можна висловити те, що відчували наші батьки і діди, матері і бабусі, на очах яких відбувався весь жах однієї з найкривавіших воєн на нашій планеті. Не можна висловити, але ми і не маємо права забути те, що розповідали нам свідки, які так чи інакше брали участь в цьому. Інакше це може повторитися. І ми говоримо: «Ніхто не забутий!», «Ніщо не забуто!».
Підписатися на:
Дописи (Atom)

.jpg)